Не знаю, сумно чом мені
У сірі ці холодні дні?
Чому така важка туга
Серце туманом сповила?
Чому гіркий полин в устах,
Сльоза кришталем у очах?
Тонка урвалася струна,
На якій вчора грала я.
Сірі і чорні кольори
Під ноги килимом лягли.
Думки заклякли в голові,
Немов вода в мороз в ріці.
Та, знаю, поруч Господь є,
Він в руку пензлика візьме,
Розмиє тугу і печаль,
Зірве із сонечка вуаль,
Освітить чорно-сірий шлях.
Запалить радість ув очах.
А сльози, наче віск з свічі,
Стечуть, залишаться усі
Позаду. Мудрість проросте,
Мене за руку поведе
В моє майбутнє, де сади
Будуть довкруж мене цвісти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385387
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.12.2012
автор: Крилата (Любов Пікас)