Тепер я боюся кохання,
Попікся я ним досхочу.
Як ту цигарку останню,
Ногою потолочу.
Я більше любити не буду,
Цю звичку навік подолав.
Та в серці холодному буде
Тяжкий нікотиновий сплав.
Раніше травився тобою
Вдихав твій оманливий яд,
Він був золотою тюрмою
Тікати захтів би навряд.
Щоденно ці грати міцніли
А я був сліпим і глухим!
Все тіло моє заніміло,
Весь мозок занурився в дим,
Без тебе був день наче мука
Секунда як день пролітав.
Цілунки твої, й ніжні руки
Крізь сон я завжди відчував
А потім легені забились
Твій смол мене просто вбивав
Ковтнути повітря схотілось,
А смол твій мене не пускав.
Горло так сильно здавило
І кашель з тобою боровсь.
Тоді й мої очі відкрились
І вуха почули усе…
Від мене пішла ти без болю.
І жертву вже нову знайшла
А я отримавши волю.
Зрозумів... так спокійна душа!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385474
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 17.12.2012
автор: Alex Fur