Жахливої темної ночі він пішов. Не до іншої, що хоча б трохи відповідало логіці. Просто пішов. Від мене. Не розумію, чому?..
Я ж красуня! І якщо дзеркало у нашій спальні могло навчитися лестити, то захоплені погляди чоловіків ніколи не дають засумніватись у власній привабливості.
Кажуть, шлях до серця чоловіка лежить через шлунок. Але ж я чудово готую! Смачнішого борщу, ніж у мене, не існує в усій галактиці! Це ти сам так казав. То що ж тепер? Як ти житимеш без нього?
Чого тобі бракувало?!! Я ж найкраща господиня! Всі друзі тобі заздрили! Я вмію все: і шию, і вишиваю, і серветки плету, і… Та що там перераховувати, ти сам добре знаєш, що рівних мені немає!
То чого ж?...
Кажеш, спати зі мною не міг?... Бо п’яти в мене холодні?!!
Дивні ви істоти, чоловіки…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385497
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.12.2012
автор: Маргарита Шеверногая (Каменева)