Вітер кричав і я нервово слухала.
Мені подобались його страшні слова.
Вони злітались шумно завірюхою,
І я згадала стомлено – жива.
...Жива. І крики вітру сумно кроками
Заходять, залітають в мої сни.
А завтра стануть вічними пророками
Моєї невідомої весни.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385660
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.12.2012
автор: natali07