вицвітає золото на правиці,
вітер знов вовтузиться,
спроби йти.
ми удвох ошукані,
нам не спиться,
рештки передроблених
несвятинь.
ти покинь обачливо
свою сповідь,
холодом замучений внікуди.
мною небо морить
і не говорить
жодної молитви у синь води.
ти не озиваєшся
як ніколи,
соло опівнічне у сивий дім.
тим лаштує помсту
прадавній холод,
хто не вміє мовчки палати в нім.
вицвітає золото на узбіччі,
двічі не вертаються і не йдуть.
і не личить болем впиватись в вічі
в час коли на сонці
зникає лють.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385687
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.12.2012
автор: Biryuza