Ще вчора в грудях серце билося шалене,
Заради тебе ладен був здолати цілий світ.
А зараз лиш болючим спогадом для мене,
Ти залишилась наче страж біля воріт…
І не впускатимеш туди нічого і нікого,
Щоб пам’ятав тебе немов солодкий сон.
Здавалося б…Кохав…А що такого?
Хто ж знав що поміж нами стільки перепон.
Ще вчора дивлячись на твою вроду,
Я захлинався від емоцій, наче потопав.
Такої ж болі як сьогодні я не знав ще зроду,
А пам’ятаєш вчора? Вчора я ще не вмирав…
Ще вчора стоячи над прірвою кохання,
Стрибнув бо знав…Бо вірив що впіймаєш.
Та тут замало одного лише мого бажання,
Хто ж знав що досі іншого кохаєш…
А вже сьогодні серце із землі здираю,
Затоптане байдужістю твоїх очей.
Хоч боляче нестерпно та я знаю…
Забуду все…Колись…В агонії ночей...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385779
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.12.2012
автор: Кисломолочний