Повен ягід булькає казан,
Струменить вода у відра дзвінко.
Де в тіні шовковиці фонтан,
Гомонять дві щирі українки.
Побалакують про се, про те,
Про буття щоденного відтінки,
Про життя доволі непросте
Гомонять сусідки-українки.
Наповняють голосами двір
Росіянки - модниці дівчата
І біжать зі щебетом із гір
Чорноокі милі татарчата.
Кожен день обвітрена гора
Голосні відлунює розмови
І вертає в глибину двора
Невідома колоритна мова.
Розважають перехожим зір
У вікні червоно-чорні глеки.
Проживають із прадавніх пір
Там нащадки візантійських греків.
Тут свої проторили шляхи
В давнину вірмени, караїми,
І господар кожної сохи
Зве ці землі впевнено своїми.
В ореолі дивної краси
Хай летять, немов пташині зграї,
Всіх народів мирні голоси
Над старим, як світ, Бахчисараєм.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385784
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 18.12.2012
автор: Галина_Литовченко