Ніч. Тиша. Віє прохолодою,
дощу краплини висохли давно.
Органний спів лиш нескінченною мелодією
лунає крізь відчинене вікно.
Душа тривожиться, а серце крається -
давно б забути і не думати про це,
та спогади невпинно повертаються
в той час, де все було не те.
Там було затишно і якось по-дитячому
я співчувала забуваючи про все
і не чекала тих гірких пробачень,
а лиш бажала бачити тебе..
Та часу плин, що так біжить нескорено,
змінивши ритм прийдешніх поколінь
шепоче ніжно і так здорово:
"Люби, не забувай про це!"
Лише любов нам дарує спасіння
й тривоги всі відразу відійдуть,
коли побачиш усмішку чарівну
Весни, якої так давно всі ждуть!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385791
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.12.2012
автор: Dreaming of You