Прочитала я в газеті отаку пригоду,
Що віднині графомани – вороги народу.
Всіх поганців у обличчя мають знати люди,
Як побачать десь, то миттю віддавать до суду!
Позаймали, розумієш, всі місця на сайтах,
В інтернет понакидали сміття гігабайти!
Лавроносним вже немає куди притулитись,
Геніальністю своєю народ просвітлити.
Треба якось боротися із цим беззаконням!
Пишуть про якісь дурниці – кохання, безсоння…
Та кому любов ця треба та душевні муки,
Слід писати про ліричні ядерні сполуки,
Так писати, щоб в народу округлялись очі,
Вуха в’яли… Не дай Боже, буде рима «ночі»,
Зразу – в суд, і до в’язниці, щоб знали злочинці,
Як мистецтво плямувати подібним безчинством.
Графоманів безсоромних вже готовий список,
Хочеш цілим залишитись, то не сунь свій писок
До божественних поетів, бездара ледача!
Кому твоя правда треба, а вірші – тим паче?
Отакий закон прийняли критики маститі,
Бережіться, любі браття, будемо ми биті!
От халепа! Хоч візьми тай перестань творити…
Як дивитись людям в очі, як на світі жити? :)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385814
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.12.2012
автор: Лілія Ніколаєнко