Люблю тебе,земле, величну і пишну,
Моє ж бо життя на тобі – лише мить,
Ще вітер мені ніжно пісню колише,
Ще, земле, даруєш небесну блакить.
І сонце всміхається весело, радо,
І очі у квітів дива чарівні,
І навіть коли опадеш листопадом,
Ніхто не завадить любити мені.
Любов до матусі, дітей і родини,
Любов до землі – найсвітліші, святі,
Бо навіть в лиху і найважчу годину
З чола розганяєш ти зморшки круті.
І я тебе, земле, не зраджу ніколи,
Допоки Бог силу дарує мені,
Засію я щедро своє рідне поле
І сіяти буду квітки чарівні.
26.01.2009р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385826
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.12.2012
автор: Надія Таршин