Так гріє,
та думка, шо вже не хворію
тобою так тяжко я.
Зі мною,
ти грався знову і знову
та кінчилась груба гра.
Я знову,
чекаю когось типу того,
ким для мене був ти.
Бо горе,
не вчить нас зовсім нічому,
як завжди лишаюсь сама.
Я знаю,
що мало тебе цим чіпаю,
та почуття не мовчать.
Втікаєш,
бо краще за мене знаєш,
взаємність - то тільки гра.
Вже пізно
міняти щось, все рівно
лишається просто життя.
Прощаюсь
все ніби навіки з тобою,
насправді ж кидаю себе...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385911
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.12.2012
автор: Квітая