Ідуть мої друзі
За ту вже межу,
З якої назад не вертають,
Хоч кажуть, там добре, -
За ними тужу,
І спогади серце стискають.
Бо скільки ж всього
Пережито було -
І радощі, й горе ділили,
А ще комсомольським весілля було,
І діток таємно хрестили.
Тепер покоління
Дзвінке, молоде
І цілому світу відкрите,
Що треба для знань-
В інтернеті знайде -
Ошатно одягнене, сите.
Немає ніяких для них заборон,
От тільки мораль підупала.
І замість кохання
буває в них “секс”
Такого ми слова не знали.
Та тільки було в нас
Тоді щось таке,
Що їм зрозуміти не сила -
Було у нас світле,
І чисте, й святе -
У тим наша юність
Нам мила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386040
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.12.2012
автор: Надія Таршин