Дівчинко моя, в тобі надто багато сексу,
Занадто багато солодкого крему.
Про тебе щоночі нагадує свіжа преса,
І погляд твій на серці формує дилему.
На плечах родимки ледь-ледь помітні,
Чорні панчохи на ногах, берці.
Запах несказаності, як сніг у квітні,
Ніжно лоскоче епітелій на серці.
Моя нестримна свобода у твоїх руках,
Моє збуджене дихання з твоїх грудей.
Як вічні паломники, ми заблукали в снігах,
Якось так… любов — це там, де нема людей.
Розкидані крихти… зима і холодна підлога.
Мовчи. Вкрикуйся мною у невідоме.
Розірвані нерви, відкриті дороги,
Здригається тіло у приступах судоми.
Дівчинко моя, як багато не встиг я сказати…
І наші німі слова, як недопите вино.
Зранку розійдуться хмари і ангел крилатий
Постукає пальцем у наше вікно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386167
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.12.2012
автор: Ноїв Ковчег