Вітерець заколисує пальми,
Служить вітам хитким прикриттям.
Привідкрилися двері до спальні,
Вечоровим із ніччю злиттям.
Місяць в небі воює за світло,
У пітьми відбирає ключі...
А кохання не в’яне, розквітло,
Навіть байдуже, вдень чи вночі.
Блудний сон розгубився у часі,
Переплутав години свої.
Зорі гаснуть, мабуть, у балансі,
Як запалюють власні вогні. 2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386222
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.12.2012
автор: Lana P.