Вечір сутінки вдів у сутану,
Заховавсь в горизонт виднокрай.
Коні вийшли , як казка з туману:
Запрягає святий Миколай.
Місяць вигулькнув наче з обновок,
Сяйво в небі повісив на ріг.
Причесав загадково загривок,
У хмарину з перинки приліг.
Ясні зорі закохані дивом.
Заворожені смайлом чудес.
Щедрим дощиком наче у зливу,
Впали сріблом на доли з небес.
В грона ягід на грудях калини,
Лягли скалки з Миколиних риз.
Із коштовного сяйва перлини,
Лежать в пазухах наче сюрприз.
Для синичок звірюшок з долини,
Янголяткам святим - ду ю пліз.
Дід Микола, - в діток іменини,
В кожну хату дарунки привіз.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386321
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.12.2012
автор: Дід Миколай