А твоє прізвище Василю,
Дісталась ще сволоті цій,
І я себе не пересилю,
Та плюну межи очі їй!
Це він нащадок тих катів,
Що мордували Україну!
Розкаятись не захотів
І не зігнув в скорботі спину.
Це він очолює колону,
Затятих прихвоснів Кремля!
Вони нас тягнуть до полону,
Як їх породжує земля!?
Вгодовані, лискучі, ситі,
Як носиш земле цю потвору,
В тобі волають ними вбиті
І жертви мук Голодомору!
Пора судити комунізм,
Та кодло їх заборонити!
Бо це страшніше за фашизм,
І це потрібно вже робити!
Ти також будеш на суді,
Обвинувач і потерпілий ,
Щоб їхні ідоли, вожді
На троні більше не посіли!
Пройдуть роки і час мине
І будуть Симоненка знати,
Лише такого, як поет,
Любити будуть, пам’ятати!
20.12.2012 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386453
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 20.12.2012
автор: Мирослав Вересюк