(Зої Слободян присвячується)
Я не знаю, чи варто співати про те,
Що шепоче листочок, упавши із клена.
Може любить "сьогодні" своє золоте,
Чи знов мріє про літо зелене.
Я не знаю, чи варто співати про те,
Що тривожить мене у самотню годину.
Хай ромашкою мрія у серці цвіте,
А мелодія - в небо хай лине.
Я не знаю, чи варто співати про те,
Як люблю я людей, що душею зі мною.
Тих, хто бачить моє і просте й золоте...
Тих, хто серце довір"ям загоїть.
Я не знаю, чи варто співати про те,
Що мелодія нас об"єднала в родину.
А мій голос - це голос мільйонів сердець...
Це надія і віра в людину.
1996
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386701
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.12.2012
автор: zazemlena