Я не хочу зими, бо вона віддаляє від тебе,
Розриває мій світ, розділяє на «до» і на «після».
Піднімається сум білим димом до синього неба,
Простромляє мене крижане і безжалісне вістря.
Я не можу змиритись з відсутністю теплого тіла
Під холодним, як крига, атласним моїм покривалом.
Замерзає душа, вкрита інеєм... Так захотіла
Повернути кохання, залишене нами недбало!
На морозі байдужості швидко кохання вмирає.
Відігрію! Нехай застигають бурульками сльози.
Ми зустрінемось скоро, коханий! Душа заспіває!
Якщо в серці весна, не страшні нам ніякі морози!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386842
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.12.2012
автор: Маргарита Шеверногая (Каменева)