Колись
Вона ішла по вулиці
У печальних туфлях на шпильках
Хоча підбори тут не грають навіть другорядної ролі
А зі звичною мелодією кроку займають далеко не чільне місце на задньому плані
Створюючи фон похоронного маршу
Який нагадує биття її серця
Саме у той час
Коли сльози роблять ще сумнішим
Стомлений вигляд дерев
У перенасиченому на відсутність емоцій скверику
Її одяг радше спотворює реальність
Роблячи із неї героїню трагічної недійсності
Котра майже втілила її смуток у життя
Але все ще грається з приреченою на вічний скорий до вічності надією
Його смерть стала для неї втіленням своєї
Навіть у жахливішому вигляді
Бо була не лише репетицією власного відходу у вічність
А й до неможливості болючим ударом
Який на мить змусив серце забути серце про життя
Але і тої миті достатньо
Для втрати тілом можливості тримати душу у пастці
..вона ішла по вулиці
колись
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386859
Рубрика: Верлібр
дата надходження 22.12.2012
автор: Олена Водошняк