Схиливсь в задумі чорний ліс.
Сховав у білу ковдру ноги.
Від нього стежечка навскіс –
На кладовище йде дорога.
Там на горбку серед могил
Матусі тіло спочиває.
Щоби набрать душевних сил,
До неї в гості вирушаю.
Вона з надгробної плити
До мене лагідно сміється.
Мороз міцний, більш десяти.
З її ж очей тепло несеться.
Тепло це топить гіркоту –
Душа, неначе крига кресне.
Дає хтось крилам висоту,
Сповняє сяєвом небесним.
Струмком стікає до землі
Уся печаль, уся тривога.
Як добре мать на небесі
Заступників – матусю й Бога!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387074
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.12.2012
автор: Крилата (Любов Пікас)