Як усвідомити буття?
Без каяття, без болю…
Як не поринуть в небуття
За те що скоїв?
Себе поставив я на край,
До всіх спиною.
Та нуж бо вже! Давай, стрибай!
Вниз головою…
Якого янгола просить,
Чи Бога зразу,
Аби змогли мене простить –
Кого образив.
Та перш за все прошу тебе,
Кохана, рідна!
Прости, і бережи себе.
Бо я негідний
Тебе, ані твоїх долонь,
Твоєї вроди.
Згубив все ревнощів вогонь.
І з цим я згоден.
Я вірив тільки лиш страху,
Що серце різав.
То ж вибач, жив що у гріху,
Що впав до низу.
Минуть роки, пройде життя
І я згадаю,
Що десь прекрасне є дитя,
Яке кохаю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387130
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 23.12.2012
автор: Мурмаш