Важкими головами, мов свічками, коптимо.
Мені до Ющенко - всього півсотні кроків.
Моя система має нерви? Жодного!
Моя система не працює двадцять років...
Бинти затягують мої зап'ястки зміями.
Мій всесвіт вкотре вибухнув. Розплавився.
Мов крилами, зганяю попіл віями...
І пальцями з горілим воском граюся...
До ліжка прив'язали голим дротом.
Промокли стіни. Глина чорно - синя...
Яким же слід вродитись ідіотом,
Аби повірити, що є людське в ЛЮДИНІ.
У венах - хмарочоси з ртуті. Висохли.
Розріжеш - поспадаються інтимою...
Біжи. В моїх очах - болота рисові...
Не гоже так возитися з причинною...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387172
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.12.2012
автор: Darka Lystopad