Мій мозок втрачає дієвість півкуль,
Його опромінюють радіохвилі,
Я впевнено множу здоров'я на нуль,
Я - цілий народ, що прямує в могилу.
Давно не лякає мене нікотин,
Смолою наповнились щедро легені,
Цікаво стрибати у вир гільйотин,
Стрибки фіксувати на знімках рентгену.
Печінка ковта алкогольні рубці,
Неначе голодна і спрагла дитина,
Смертельна ін'єкція - шприц у руці,
Її потребує-бо кожна клітина.
Імунна система - холодна, як лід,
Завмерла на місці, немов під гіпнозом,
Її поїда ненажерливий СНІД,
Мене ж лікарів не лякають прогнози.
Сміливо ширяюсь, палю я і п'ю,
Люблю випадкові статеві стосунки,
Нічим не зломити упертість мою,
Плюю на скупі лікарів підрахунки.
Я ж - цілий народ, є ще сила в мені!
Який сенс життя, як не буде тих звичок??
Я війни здолав, та помру від дурні,
Бо все, окрім розуму, я запозичив!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387245
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.12.2012
автор: Олександр Обрій