Михайло Плосковітов – романтик із житомирських шляхів

.    2012  року  у  Луганську  побачила  світ  авторська  збірка  поета  із  Житомирщини  –  Михайла  Аркадійовича  Плосковітова  «Вона  кохає».  Наклад  100  примірників.
     Книга  має  три  розділи:  «Життя,  яким  воно  є»;  «Доторкнутися  до  небес»;  «На  два  серця».
Перший  розділ  вміщує  громадянсько-патріотичну  лірику,  другий  –  лірику  кохання.  До  третього  розділу  увійшли  вірші,  написані  у  співавторстві  з  Людмилою  Ганяк,  Марічкою  Юськів,  Тарасом  Кушніром.  
     У  передмові  до  книги    М.Д.Малахута,  головний  редактор  ТОВ  «Книжковий  світ»,  де  і  вийшла  збірка,  пише:  «Михайло  Плосковітов,  незважаючи  на  молодість,  талановитий  поет  і  зрілий  майстер  художнього  слова.  Вірші  його  відзначаються  оригінальними  метафорами,  епітетами,  порівняннями.  Вони  глибокозмістовні,  виписані  на  взірцях  української  поетичної  класики,  з  традиційною  українською  палітрою,  високою  культурою  ошатної  мови».
     Читаючи  збірку,  розумієш,  що  очі  поета  бачать  усі  реалії  життя  набагато  глибше,  ніж  те  видно  звичайним  людям.  Тому  не  дивно,  що  його  громадянська  лірика  сповнена  болю  за  безхатченків,  за  дітей-сиріт,  за  одиноких  людей  похилого  віку.  
     Окрасою  збірки  є  лірика  кохання.  Вірші,  що  увійшли  до  цього  розділу,  відкривають  читачеві  поета-романтика.  Найпалкіші  почуття  кохання,  найщиріші  слова  палаючого  серця  звучать  у  віршах  Михайла  Плосковітова.  
     Але  кохання,  це  не  лише  усміхнене  щастя,  але  й  полин  розлуки,  довгі    дні  самоти  та  вимріяна  надія  на  зустріч.  Різнобарвна    веселка  почуттів  передана  Михайлом  Плосковітовим  дуже  чуттєво  і  щиро  у  кожному  вірші.  
     Михайло  Плосковітов  –  талановитий  і  всебічно  обдарований  поет.  Майстерно  виписані  ним  вірші  не  залишають  байдужими  нікого.  Його  поезія  лірична,  художньо  довершена,  витончена,  та  написана  від  щирого  серця  романтика  із  житомирських  шляхів.

Романтик  із  житомирських  шляхів,
Що  знає  ямби,  дактилі,  хореї,
Що  слову  дарував  чарівний  спів,
Закоханий  у  землю  і…  у  Неї…

Колись  їй  дарував  своє  тепло…
Тепер,  позбувшись  від  усіх  ілюзій,
Як  журавель  з  поламаним  крилом,
Не  зміг  летіти  й  залишився  в  тузі.

Та  він  не  здався.  Він  ще  повен  сил,
Життя  торує  польову  стежину!
Він  брат,  учитель,  друг  і  добрий  син,
А  ще,  він  любить  неньку-Україну.

То  ж  хай  зозуля  накує  роки,
Весна  зустріне  променистим  ранком!
Хай  з’явиться  сім’я  і  малюки
Обсядуть  стіл  у  кухні  за  сніданком.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387246
Рубрика: Присвячення
дата надходження 24.12.2012
автор: Мазур Наталя