В переході жебрак тихо грав на гітарі етюди,
А на плечі його, ніби горе всесвітнє лягло...
Мов мурахи снували натомлені буднями люди,
А на коміри їм осідало жебрацьке тепло...
А він грав, як востаннє,неначе на гала-концерті;
Звуки сил набирались з його непроплаканих сліз...
Найдорожчий свій скарб-стареньку гітару потерту,
Він, немов наречену, до шлюбного ложа поніс...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387287
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.12.2012
автор: Любов Ігнатова