Котяться нібито м'ячики люди у пальтах,
Знову ялинка маячить на глянцевих шпальтах,
Скоро розвісять по вікнах сніжинки на скотчі,
Пан презитент з телевізора щось пробуркоче.
Тільки не свято, а сльози блищать вдалині:
Хлопчик з минулого знову наснився мені.
Так і застигла, відкрита морозу та диву.
Де ти, надія первини і жар рецидиву?
Де ти, моє пересердя, нескоєний злочин,
Іграшка відьми і чиста надія дівоча?
Горло тугою розчавить здивований крик:
Хлопчик з минулого в натовпі блиснув і зник.
Очі, потилиці, щоки - не люди, а тіні,
Може, й розумніше випасти десь в самотинні...
Знаю ж: не встигну торкнутися рідних долоней,
Тільки оголене серце на площі холоне.
Тіло розжарить не сором, а кава глясе..
Хлопчик з минулого зможе пробачити все.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387501
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.12.2012
автор: Fragola