Над голим полем змахує крильми
голодна смерть, маячать чорні круки.
І плач і стогін чути навкруги...
Дітей маленьких прирекли на муки.
Голодомор. Як страшно і жорстоко
ви, люди, учиняєте з людьми.
Вмирає мати, діти синьоокі
в сльозах здіймають руки догори.
На землю впали з колоска зернята
їх так безжурно голуб поклював.
Схилився хлопчик, щоб собі набрати,
та вмить одну вже зовсім мертвий впав.
Здалеку тільки чути:" Розстріляти"
за крихту хліба в батьковій руці.
Когось в могилу, а когось за грати,
а хтось лежав із кулею в плечі.
Іде до нас крізь вітряне століття
голодна мати з сином на руках.
Так швидко згасла зірка недосвітня
і губляться могили у снігах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387609
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 25.12.2012
автор: Таня Сугай