…Ти запитаєш – я затремчу:
Не треба більше ховати розпач.
Не смій вдавати, що ти не чув
Як я широко закрила очі.
Вторгатись в душу забудь. Спинись…
Я так хворію дощем жовтневим.
«Я-ти» – сьогодні, а «ми» – колись,
Під снігом мерзнуть сліпі дерева.
Усе застигло. І жаль мені
За тим, чого в нас тепер не буде…
Наївні мрії залиш весні, –
В мені ж панує холодний грудень.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387646
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.12.2012
автор: Halyna*