Зимовий сад- замріяний, принишклий-
Як у музеї воскових фігур.
Лиш зрідка потривожить його мишка,
Чи пролетить наляканий снігур.
Він бачить сни у пору снігопаду.
Про весну вічно юну і дзвінку,
Про солов'їно-місячні балади,
Про яблуні в квітучому вінку.
І шкода рушить білосніжну тишу...
Дістану сонце, спутане гілками...
І в пам'яті місцинку я залишу
Для ковдри снігу, вкритої слідами...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387647
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.12.2012
автор: Любов Ігнатова