Що двадцять хвилин для життя? – Й не помітиш.
Краплина у морі. Піщинка в пустелі.
Це – зірка у небі. Лиш стулиш повіки,
А ніби секунда пройшла в каруселі
Годин і віків. Та це лише здається.
Бо двадцять хвилин для життя, що висіло
На зовсім тонкій волосині, і серце
Ось стане, багато. На вулиці – біло.
Зима веселиться, немов би скажена.
Насипано снігу вже майже по вуха.
Дороги занесло. Навіки, напевно,
Автівки примерзли. Ніякого руху.
А в когось – пожежа. А хтось помирає.
Дорога закрита. Та що ж це за люди?
Ніхто з вас дітей чи матусі не має?
А раптом із вами таке горе буде?
Руками стягали з дороги автівку,
І це зайняло хвилин двадцять, від сили.
Пожежа вже згасла. Комусь було гірко –
Пожежна не встигла. Її не пустили!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387668
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 25.12.2012
автор: Ліоліна