В лабіринтах кохання
Мене водять щомиті
Одні очі тернові,
Другі – повні блакиті.
Ті, що ночі темніші,
Мов крижини холодні,
А в очах волошкових
Я торкаюсь безодні.
Не свари мене, мамо,
Я заплуталась, знаю.
Потопаю я в чорних,
А в блакитних згораю
З лабіринту не вийти,
Як весні не вертати,
І ниток Аріадни
Я не знаю, де взяти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387721
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.12.2012
автор: Лариса L