Я ж була такою щасливою...
Замерзають скроні в долонях.
Моя тиша здається прірвою
У сплетінні чужої долі.
І таким веселковим спокоєм
Розквітає фальшива радість.
Може досить сплітати в кокони
Те, що більше уже не даність?
Може досить моєю долею
Забавлятись в чужому світі?
Ми з тобою тепер – історія,
Це не важко вже зрозуміти.
Спільне серце уже розірване.
Та й чи було там що ламати?
Ми з тобою уже розділені,
І для кожного – своя хата.
Я ж була такою щасливою...
Що ви бачите, люди, збоку?
Мої спогади плачуть зливою,
А лікує – безцінний спокій.
25.12.2012 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387754
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.12.2012
автор: Альбіна Кузів