Живе людина, прагне літати,
Для цього треба їй крила мати…
І вірність мати, як лебедину,
І легкість ніжну, немов хмарина,
Та не літає, бо це ж людина,
Як будуть крила - стане пташина…
Та не була б то тоді людина,
Щоб не бажала зростити крила,
Бувають крила і у людини
Кохання робить з неї пташину.
І у поета крила, як в птаха,
Хоча буває поет – невдаха,
Тоді складає в польоті крила
І знов з поета стає людина…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387834
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.12.2012
автор: Віталій Назарук