Моє сеце з тобою, мій краю, багатий
хоча манять до себе світи.
Мені рідними стали високі Карпати
чисті ріки, розлогі степи.
І світанки твої срібним інеєм вкриті
дзвони храмів в ранковій тиші.
Україно моя, як тебе не любити?
Як не бачити барви твої?
Тут верба над водою розчісує коси
і співають дзвінкі солов'ї.
По стежках діамантами сипляться роси
і злітають до неба пісні.
Похилилось додолу налите колосся
голуби прорізають блакить.
Посилає привіт синьооока волошка
і струмок водограєм дзвенить.
Ти мій край і в житті більш нічого не треба
я нащадкам красу передам.
Де б не була завжди я вернуся до тебе
і життя своє юне віддам.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387885
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.12.2012
автор: Таня Сугай