Буденні слова, що насичені шорохом,
Збуджують, Сонця, вибагливі сни.
Ще залишають до розбрату пороху,
Ще залишають цвітіння весни.
Критика з ґрунтом лікує моторику,
Вчинки зумовлюють стерти прогноз.
Марно вже вчити поважну риторику,
Довго тримає душевний наркоз.
Варто погодитись з думкою кожного:
Вся терпеливість змиває кордон,
Де хробаки роз’їдають вельможного,
Де залишається тільки патрон…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387914
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.12.2012
автор: Вальдемар Феруменко