Душа самотньо мерзала у снігах,
А згори місяць, мовчазний монах,
З ним свита зіркова,освітлювала шлях
А тіло німо борсалось в спокусах.
Серце гаряче спалахом свічі,
Змарнілу тінь , виводячи вночі.
Безсило билися думки в тривозі ,
Не загубитися поспіхом в дорозі.
.
Людська Надія жевріюяча в очах,
Розпука відчаю, вагання страх.
Та добрий ангел у Різдв*яну ніч,
Благословення посилає увсебіч.
І подорожнього, ніжним крилом
У хуртовину, вкрив своїм шатром.
Доки Віфлеємська зоря палає,
Всевишнього покров благословляє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388051
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.12.2012
автор: Вразлива