В прозорій тиші,
Де міліарди снів,
Вітер колише
Те, що сказать не смів...
Нас розділяє моя німа печаль
На жаль...
Вдягнувши маску
Без прорізі очей,
Згадаю казку
Недоспаних ночей.
Ми забуваєм усе, що відбулось,-
Так нам здалось...
Іду до тебе-
Рахую кожен крок,
Вдягаю небо
У вишивку зірок;
Вертаю сонце у ті щасливі дні,
Де ми одні...
Ми знов зустрілись
На перехресті снів.
Слова відкрились
Що ти сказать не смів...
Дано нам в п'єсі зіграти другий акт-
То був антракт...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388088
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.12.2012
автор: Любов Ігнатова