Сонце прокинулось червоним слідом на снігу, даруючи світу ще як мінімум один день свого існування. Двір сонно позіхнув хвірткою, через яку висипались ще зовсім дитячі кроки і пішли будити світ співом. Піднесена святковість створює якийсь невимовно світлий настрій, даруючи міріадам сердець заспокоєння. Повітря ще не встигло прокинутись після ідеально прекрасної ночі, яку зорі помережали своєю присутністю на небі. Дерева ліниво струшують сніг на голови юних колядників, які з надзвичайною бадьорістю несуть з собою свято, котре за лічені секунди увірветься у кожен дім з першими словами завжди нової колядки. Душі забутих предків із прихованою радістю вилітають із хати, намагаючись не сполохати світ, який ледь прокинувся, а у самих бється думка “ЩЕДРИЙ ВЕЧІР, УКРАЇНО МОЯ!”
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388175
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.12.2012
автор: Олена Водошняк