Знімаю шапку шанобливо,
Складаю пальці і молюсь.
Не на показ і не зрадливо
Для Бога голову схилю.
Я не цураюсь свої віри
І не встидаюся Христа,
Ісус сказав: «Хто мене кине
Того й покину потім Я».
Я не святий, лишень людина,
Мерзенний раб свого Творця,
Що дав для мене Свого Сина,
Для всього світу дав Взірця.
Перехрещуся і промовлю:
«Помилуй, Господи, й прости,
За те, що завжди Тобі болю
Я завдаю через гріхи».
І як тоді стає приємно,
Як хтось, поглянувши, й собі
Складе три пальці воєдино
І зробить знак хреста в душі.
Минувши церкву, знову лину
У людській світ, в життя земне,
Але напевно до загину
Я пам’ятатиму одне -
Що де б не був і щоб не сталось
Я зобов’язаний завжди
Перехреститись біля храму
Й сказати: «Господи, прости».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388184
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.12.2012
автор: Roman Seret