В рідне місто на крилоньках лину.
Електричка його не мине.
Дві красуні – високі ялини
на пероні стрічають мене.
Провідниця – весела мадонна
вихваляє чарівні Лубни.
Хвилі сміху гойдають вагони.
Тут казкові живуть чаклуни.
Тут привітні усміхнені лиця
й мальовничі пейзажі села.
Тут моя веселкова столиця
й синьоока княгиня Сула!
Тут Хрещатика, звісно, немає,
не спиняється досі «Хюндай»,
та шалене кохання тримає!
В «НЛО» ти мене виглядай!
Ой ти доле-недоленько мила,
полум’яне серденько не край.
Скільки б жаба мене не давила, –
все одно – тільки тут мені рай.
На Посуллі от-от – щедра повінь.
Очищай, оживляй крізь роки.
Хай живуть у теплі і любові
хлібосольні мої земляки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388188
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.12.2012
автор: Олександр ПЕЧОРА