Запхалася б у шкарлупУ,
Забилася б у кут глухий,
Під теплу ковдру пуховУ
Залізла б, наче кіт малий.
До щирих маминих грудей,
Припала б, якби та жила.
Ну, не тривожити ж дітей,
Котрі самі ще ждуть тепла!
Закутим птахом серце б’є.
Довкруж звиваються вужі.
Гніздо підступно смуток в’є,
Щоб вкоренитися в душі.
Нелегко визволитись з ран,
Коли самотність їсть нутро.
Та є один - Небесний Пан.
Він під своє візьме крило.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388212
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.12.2012
автор: Крилата (Любов Пікас)