– Кажу ж, я сів оце в «Хюндай»!
Взяли… з велосипедом.
За це картоплі лантух дав.
Кондукторка не вредна.
Сміється: «Ви – міністр немов».
Цікава молодиця!
Тільки ж Лубни пролетимо, –
везуть мене в столицю!
Питаєш, як його спинив
в глухому Ромодані?
Я машиністу подзвонив,
а він – дружбан мій давній.
Ще корифан секрет відкрив,
коли я з ним базарив, –
назад свій власний гвинтокрил
надасть мені Хазаров!
Мов одиничний екземпляр
сиджу в крутім вагоні!
В кишені – лиш один дуляр,
а вражень – скроні повні!
Умови тут, як у кіні:
геть супер-пупер! Ну ти!
О, як же хочеться мені
тут великом гайнути!
Тут – пусто.
Люду вже не жди.
На вигоні немовби.
Де вже немає череди.
«Хюндай» достатку повен.
Покращення.
Воно, як де…
Авжеж, відфутболіли
й пишаймось Євро!
Суд гряде.
Хай тішаться дембіли,
що вже сьогодні здобули
казкове Межигір’я…
А ми зазнали лиш хули.
Ще збудеться повір’я
й минеться капосна пора
крутого неоїзму.
Авжеж, позбутися пора
такого хюндаїзму!
А поки-що й не доберу
чи їду на «Хюндаї»,
чи ХеВеЗем картоплю пру
і скавучать педалі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388285
Рубрика:
дата надходження 28.12.2012
автор: Олександр ПЕЧОРА