Бажання мої засюсюкані,
Ще з дитинства казками затюканий.
Мої мрії чомусь нереальні,
Мої подвиги – теж пренатальні.
Перезрів я з роками в цій казці.
Дзеркалами кривими скривився,
Побажаннями щастя упився…..
Хоч би хтось на це прямо дивився.
Як набридли шляхи віртуальні,
Байкарі, що грабують реально…
В забутті і в полоні мамони
Роблять все, щоб сидіти на троні.
Їм майбутнє цілком ні до чого –
Аби видертись нині угору…
Завтра буде, що буде – не знаєм.
Тому в казці живем, всім бажаєм!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388307
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.12.2012
автор: А.Б.В.Гість