Ось знову з’являється роса коли думаю про тебе
Ти мій самообман ти ніхто який раз у пів року стає кимось
Хоч у решту днів я не бачу нашого майбутнього
Проте знов і знов ти приходиш й примушуєш вірити
Не знаю хто ти і що нас притягує
Не підвладне поясненню горе
Чи диво яке виринає із нікуди
Я заплуталась не приховую
Від ілюзії ніде дітися
Ти примара із темряви
І єдине пояснення
Певно хтось дивним методом
Із нудьги для потіхи просто так
Жартома усе змінює
Паралелі схрещує а потім вирівнює.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388362
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.12.2012
автор: Незрозуміла