Чи варто залягти у німоту,
Чи має доля допуск до спокою,
Чи варто стати знов самим собою,
Щоб у людей забрати сліпоту?
А потім вдарити по нервах, як колись,
Біду порізати дрібненькими шматками,
Той голос перший, що іде від мами,
Міг і надалі піднімати ввись.
Прозріють люди, як впадуть сніги,
Хай заспіває новорічне небо,
Повірте, рідні, кращого не треба,
А те, що маєм треба берегти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388485
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.12.2012
автор: Віталій Назарук