Чому лежиш ти на землі?
Чому в окопі не сидів?
Чому живий він, а ти ні?
Бо Україну ти любив.
Ти пам'ятаєш, як цвіли сади?
Чи ти впізнаєш вишні рідні пелюстки?
Чи знаєш ти, де хата та, де ми росли?
Чи розумієш ти тепер всі батькові думки?
Давай же, брате, підемо в атаку!
Ми вилетим з окопу, де сиділи до весни.
Давай побіжимо вперед, на танки!
Хапайте зброю, ми ж її сини.
А ти все вислухаєш, друже мій, без страху
візьмеш гранати в руки й автомат,
і побіжиш вперед- у бій, і очі, повні жаху,
будуть не в тебе- в твоїх ворогів, мій брат.
Ти вірив в себе? Ні. Ти вірив в Україну.
В майбутнє щастя- воно прийде за роки!
Ти був не просто патріот, ти був Людина.
І твоє ім'я ввійде у віки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388587
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.12.2012
автор: fire_maroder