зараз нікого й нічого
тільки спокій і тиша огорнула
міцно за плечі тендітні твої
коли ти ідеш вулицею
а у тобі заметіль кружляючи
впивається кривавими вбивцями
я зігріваю тебе думками
я зігріваю тебе втаємниченим спокоєм
іти босими ногами по землі
що за кретин повірив
у твої руки які так непомітно
торкнулись моїх?
ніч опускається так швидко
на теплі і ситі плацкарти
у яких відстань коротшає завше невпинно
і нові люди і нові міста
впускають нас у свої обійми
зі сп'янілими вогнями і вірною зрадою
у твоє тіло можна входити легко і ніжно
ступаючи навпомацки
щоб не розбудити солодких снів
твоя шкіра ніжна вуаль і м'який шовк
я пішов а ти залишилась
із ранком
із тишею
і ти поряд ще спиш
дихаєш стишено
ця солодка печаль
і мед на устах і вітер у волоссі загубиться
усе заживе
усе затягнеться
лиш ти не забудешся
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388845
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.12.2012
автор: Роман Штігер