Усе життя – це течія,
Тієї річки, що не знає краю.
Вона несе в човні людину,
Що прокладає собі шлях в могилу…
І пропливає поміж хвиль,
Поміж порогів, рифів,
Лише для того, щоб дізнатись,
Що буде далі – кайф, чи біль,
Кохання щире, чи жахлива доля...,
Що кине десь на мілині
Й зупинить шлях її на півдорозі…
А що ж поробиш, все життя таке –
Не попадеш, невміло станеш
І за секунду ти – мерець,
Тому й не знаєш чи вгадаєш,
Чи прально станеш, чи впадеш,
Чи занесе до водоспаду,
Де страх і знову ж той кінець…
21.04.2009р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388899
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 31.12.2012
автор: Володимир Біленький