В сучаснім світі логіка чомусь відсутня.
Дарма, що у людини розум – вище надбання.
На тисячі питань не здатні відповісти
І в хаосі живуть ідучи навмання.
Ті, хто в претензіях на розум і розважність
У світі власних вимислів живуть.
Наївних тягнуть у своє безумство,
Традиціями і бар’єрами ці жертви стережуть.
Як сумно, в кожному народі
Є каста дурисвітів – волоцюг,
Що ненависть плекають до чужого,
Тримають в рабстві власний люд.
Закони, що сприяють беззаконню
Завідомо включають хибний глузд.
Політики і судді сорому не знають,
Своїм життям у розкошах живуть.
Зневірені в правдивості релігій,
Розгублені абсурдністю учень…
До Біблії простих не допустили,
Байками заслонили ясний день!
Нема любові поміж люду:
Нестримні, горді і пусті.
Насмішники їм голови морочать,
Нема поваги до сім’ї.
Реальність і фантазії сплелись.
Убогий розум вже не здатний розпізнати.
Приречені на хаос без кінця
Життя у ейфорії мусять коротати.
У кожнім краї свій окремий «новий рік»
Наука тут і логіка безсилі.
Все зводиться до оргій і розваг
З нагоди циклу оберту Світила.
Все раптом стане на круги свої –
Субординація свята і нерушима….
А поки Вівці і Вовки хмільні
У карнавалах, всі в однім пориві.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388945
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.12.2012
автор: А.Б.В.Гість