Вона понуро голову схилила,
Розмазуючи сльози й соплі по щоках,
А де ж та посмішка, чудово мила?
Де ті флюїди, де той вогник у очах?
Де ж та статура, що графині притаманна?
Де речі від яких пускаєш очі вниз,
Лише від слів гаряче-пристрасних омана,
Та дві доріжки від солоно-гірких сліз.
Давай же мила моя, швидко прокидайся,
Скидай у прірву із похилих пліч вантаж,
Водою чистою із річки умивайся,
Давай, скоріш приводь у норму антураж!
́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389297
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.01.2013
автор: SAKHO